Любить Київ за події, роботу — за людей, жінок — за натхнення. Справжній відпочинок — читати книгу в ванній, віддушина — зйомки в кіно, захоплення — перукарство і все, що до нього додається. Робота — життя.
Якщо кава — то з молоком і цукром, якщо прокидатися з ранку — то з десятком будильників, якщо природа — то гори і ліс.
Колись я просто зібрав речі, залишив все в рідному Франківську і переїхав до Києва. Трошки грошей в кишені, трошки футболок в рюкзаку і багато ентузіазму. Все вирішував «на ходу». Був упевнений, що перукарство — це моє, і що майбутнє — в Києві. Так і сталося. Пропрацювавши більше двох років у великій мережі чоловічих перукарень, я зрозумів, що готовий до своєї справи. Про це, звичайно, можна довго і детально розповідати, але пізніше.
Робота для мене — все. Я стрижу практично кожен день з ранку до пізнього вечора. Втомлююся, звичайно, я ж людина. Але без цього себе уявити поки складно. Навіть якщо ти запускаєш власний бізнес, ти не можеш розслабитися і зупинитися. Ти повинен бути прикладом для людей, які залишаються в команді. Тому я стільки працюю. Плюс — люди, які вже довгий час залишаються моїми клієнтами. Ця довіра, її не можна зламати.
Люди — це ключове. Ті, хто оточує тебе в роботі. Ті, хто розуміє тебе без зайвих слів. Ті, хто підтримує будь-які ідеї і завжди готовий допомогти їх втілити. Ті, хто мислить як ти. Від людей залежить все, навіть внутрішнє самовідчуття.
Іноді мені катастрофічно потрібно побути на самоті. Це виходить зробити не так часто, як хотілося б, але ці рідкісні випадки я дуже ціную. Відключаю телефон, беру пляшку вина, включаю щось або дуже
глибоке, або навпаки пусте і смішне. Відпочиваю. Переключаюсь. Думаю. Роблю висновки. Аналізую. Мені здається, це потрібно будь-якій людині. Чоловікові — особливо.
Безглузді вчинки ж притаманні творчим людям, правда? Якось я зайшов в магазин і купив мольберт. Я не художник, навіть малювати ніколи не намагався. Але я купив мольберт і впевнений, що коли-небудь намалюю шедевр. Головне ж — впевненість в своїх силах.
Справжня чоловіча якість — агресивність. Не всім властиво, але у всіх закладено. Це якась внутрішня сила, яка рухає і керує. Я про здорову, звичайно, агресивність. Про внутрішній стрижень, який підштовхує
приймати рішення, брати на себе відповідальність, висловлювати свою точку зору абсолютно завжди, якщо вона доречна. До когось це приходить з віком і досвідом, в комусь це закладено вихованням і генами з дитинства. Я до цього впевнено і старанно йду.
Іноді я граю ролі в кіно. Сюжетно, але це важливо для мене. У кожного є якась віддушина. Те, на що перемикаєш енергію від роботи. Що дає додаткові емоції і думки.
Складні періоди життя трапляються з кожним. Якщо, звичайно, людина живе і щось робить, не сидить на місці роками. І вони завжди намагаються поглинути з головою і «розклеїти» тебе на дрібні
шматочки. З особистого досвіду можу сказати одне — важливі люди навколо і чітке розуміння своїх дій. Просто потрібно зробити зупинку, озирнутися, подумати про власні помилки і осічки. Зробити висновки. Взяти себе в руки і діяти далі. Не буває успіху і навіть людського щастя без невдач і катастроф до них.
Київ — як гонки. У цьому місті завжди потрібно бути зібраним і уважним, інакше занесе 🙂 Люблю за людей, які стали близькими.
За місця, в які приємно ходити по вихідним. Київ ніколи не спить і не зупиняється. Таким, напевно, і повинна бути успішна людина.